Производитель:
Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S, Турция
Срок годности:..
* Внимание! Упаковка товара может отличаться от указанной на фото.
Описание товара
СОСТАВ
действующее вещество: etodolac;
1 таблетка содержит этодолака микронизированного 600 мг
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные уксусной кислоты и родственные соединения.
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА Фармакологические. Этодолак — НПВП, производное индолоцтовои кислоты, отличающийся от других нестероидных противовоспалительных средств (НПВС) наличием ядра тетрагидропираноиндолу. Этодолак обладает противовоспалительными, анальгезирующее и жаропонижающее действие. Препарат снижает синтез простагландинов (ПГ) из арахидоновой кислоты, ингибируя фермент циклооксигеназу (ЦОГ), благодаря чему уменьшается чувствительность рецепторов к медиаторам боли (гистамина, брадикинина), уменьшается экссудация, миграция лейкоцитов, а также чувствительность гипоталамических центров терморегуляции к действию эндогенных пирогенов (интерлейкина 1). Этодолак имеет умеренную селективность в отношении ЦОГ-2, поэтому действует преимущественно в очаге воспаления.
ПОКАЗАНИЯ
Для неотложного или длительного лечения остеоартрита, ревматоидных артритов.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата наличие в анамнезе реакций гиперчувствительности (например приступов бронхиальной астмы, крапивницы, ринита, ангионевротического отека) в результате приема ацетилсалициловой кислоты, ибупрофена или других НПВП активная или рецидивная язва / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных подтвержденных случая язвы или кровотечения) желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предшествующей терапией НПВП в анамнезе; тяжелая печеночная, почечная, сердечная недостаточность.
СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ Взрослые рекомендуется разовая доза этолого SR 600 мг. Препарат применяют 1 раз в сутки по 1 таблетке во время или после приема пищи. Таблетку следует глотать целиком, запивая стаканом воды. Для уменьшения риска возникновения побочных реакций следует применять минимальную эффективную дозу в течение кратчайшего срока лечения. При необходимости получения меньших дозах следует применять препарат ЭТОЛ ФОРТ в дозе 400 мг.
ДЕТИ
Безопасность и эффективность применения этодолака детям оценивалась, поэтому его применяют в педиатрической практике.
Этол Sr инструкция по применению
Официальная инструкция лекарственного препарата Этол Sr таблетки 600 мг. Описание и применение Etol Sr, аналоги и отзывы. Инструкция Этол Sr таблетки утвержденная компанией производителем.
Состав
действующее вещество : etodolac;
1 таблетка содержит этодолака микронизированного 600 мг.
Вспомогательные вещества: гипромеллоза, лактоза, натрия фосфат дигидрат, этилцеллюлоза, тальк, магния стеарат.
покрытие Opadry White YS-1-7003 титана диоксид (E 171), гипромеллоза 3сP, гипромеллоза 6сP, макрогол 400, полисорбат 80.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия.
Основные физико-химические свойства: овальные, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета.
Фармакологическая группа
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные уксусной кислоты и родственные соединения.
Код АТХ М01А В08.
Фармакологические свойства
Фармакологические.
Этодолак — НПВП, производное индолоцтовои кислоты, отличающийся от других нестероидных противовоспалительных средств (НПВС) наличием ядра тетрагидропираноиндолу. Этодолак обладает противовоспалительными, анальгезирующее и жаропонижающее действие. Препарат снижает синтез простагландинов (ПГ) из арахидоновой кислоты, ингибируя фермент циклооксигеназу (ЦОГ), благодаря чему уменьшается чувствительность рецепторов к медиаторам боли (гистамина, брадикинина), уменьшается экссудация, миграция лейкоцитов, а также чувствительность гипоталамических центров терморегуляции к действию эндогенных пирогенов (интерлейкина 1). Этодолак имеет умеренную селективность в отношении ЦОГ-2, поэтому действует преимущественно в очаге воспаления.
Фармакокинетика .
При приеме внутрь этодолак быстро абсорбируется в пищеварительном тракте. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1:00 и составляет 18 мкг / мл. Связывание с белками плазмы крови составляет 95%, свободная фракция — 1,2-4,7%.
Период полувыведения из плазмы — примерно 7:00. Этодолак метаболизируется в печени и выводится преимущественно почками (до 60% в виде метаболитов). Объем распределения — 0,4 л / кг, клиренс — 41 мл / ч / кг. Биодоступность этодолака составляет не менее 80%. Прием пищи и антацидов не влияет на биодоступность.
Клинические характеристики
Этол Sr Показания
Для неотложного или длительного лечения остеоартрита, ревматоидных артритов.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата наличие в анамнезе реакций гиперчувствительности (например приступов бронхиальной астмы, крапивницы, ринита, ангионевротического отека) в результате приема ацетилсалициловой кислоты, ибупрофена или других НПВП активная или рецидивная язва / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных подтвержденных случая язвы или кровотечения) желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предшествующей терапией НПВП в анамнезе; тяжелая печеночная, почечная, сердечная недостаточность.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
Поскольку этодолак связывается с белками крови, может потребоваться изменение дозы других лекарственных средств, также хорошо связываются с белками крови.
Другие анальгетики, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2. Избегать одновременного применения двух или более НПВП (включая ацетилсалициловую кислоту), поскольку повышается риск возникновения побочных эффектов (см. Раздел «Особенности применения»).
Антигипертензивные лекарственные средства. Снижает гипотензивное действие.
Диуретики. Снижается диуретическое действие. Диуретики повышают риск нефротоксичности НПВП.
Сердечные гликозиды. НПВС могут обострять сердечную недостаточность, снижать скорость клубочковой фильтрации и повышать уровень гликозидов в крови.
Литий. Снижается выведение лития.
Метотрексат. Снижается выведение метотрексата .
Циклоспорин. Может повышаться нефротоксичность, связанная с циклоспорином.
Антикоагулянты. НПВС могут усилить действие антикоагулянтов, таких как варфарин (см. Раздел «Особенности применения»). Может удлиняться протромбиновое время при применении этодолака с другими НПВП, поэтому при применении с варфарином повышается риск кровотечения.
Антитромботические лекарственные средства и ингибиторы селективного захвата серотонина. Повышается риск желудочно-кишечных кровотечений (см. Раздел «Особенности применения»).
Зидовудин. Повышается риск гематотоксичности при одновременном применении НПВП с зидовудином. Существуют доказательства повышенного риска гемартроза и гематомы у ВИЧ-положительных пациентов с гемофилией, которые одновременно принимают зидовудин и ибупрофен.
Такролимус. При одновременном применении НПВП с такролимусом повышается риск нефротоксичности.
Мифепристон. НПВС не следует применять в течение 8-12 дней после применения мифепристона, поскольку НПВП могут снижать действие мифепристона.
Кортикостероиды. Повышается риск возникновения желудочно-кишечного язвы или кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Хинолоновые антибиотики. Исследования на животных показывают, что НПВС повышают риск судорог, связанных с приемом хинолоновых антибиотиков. У пациентов, принимающих НПВП и хинолоновые антибиотики, повышается риск развития судорог.
Фенилбутазон. Не рекомендуется одновременное применение фенилбутазоном и этодолака, поскольку фенилбутазон повышает (примерно до 80%) свободную фракцию этодолака. Исследования in vivo не проводились.
Антациды. При одновременном применении антацидов отсутствует влияние на общее всасывание этодолака. Антациды могут снижать пиковую концентрацию этодолака на 15-20%, однако определяющего влияния на пиковую концентрацию они не оказывают.
Особенности применения
Побочные реакции можно минимизировать путем применения наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшего продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Способ применения и дозы» и информацию о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисков ниже).
Следует избегать одновременного применения этодолака с НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Лабораторные показатели.
При применении этодолака возможен ложный положительный результат анализа на билирубин вследствие наличия фенольных метаболитов этодолака в моче.
Нарушения.
Следует соблюдать осторожность при применении этодолака пациентам с бронхиальной астмой, в том числе в анамнезе, поскольку НПВП могут вызвать бронхоспазм у таких пациентов.
Сердечно-сосудистая, почечная и печеночная недостаточность.
У пациентов при применении НПВП может отмечаться дозозависимое снижение образования простагландинов, способствует развитию декомпенсации функции почек. Высокий риск развития этих реакций имеют пациенты с нарушением функции почек, сердечной недостаточностью, нарушением функции печени, пациенты, которые принимают диуретики и ингибиторы АПФ, пациенты пожилого возраста. Необходимо снизить дозу и контролировать функцию почек у этих пациентов (см. Раздел «Противопоказания»).
Этодолак необходимо применять с осторожностью пациентам с задержкой жидкости, артериальной гипертензией или сердечной недостаточностью .
При длительном применении этодолака необходимо регулярно контролировать функцию печени, почек, периферической крови.
Тромбоциты.
Хотя НПВС не имеют прямого влияния на тромбоциты, так как аспирин, все эти лекарственные средства могут подавлять биосинтез простагландинов, что может влиять на функцию тромбоцитов. Необходимо наблюдать за пациентами, у которых возможно негативное влияние на функцию тромбоцитов.
Пожилой возраст.
В общем отсутствует необходимость в коррекции дозы пациентам пожилого возраста. Однако следует соблюдать осторожность при подборе дозы, особенно при повышении дозы. У пациентов пожилого возраста повышается частота развития побочных реакций на НПВП, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций (см. Раздел «Способ применения и дозы»).
Сердечно-сосудистые и цереброваскулярные нарушения.
Пациентам с артериальной гипертензией и / или с застойной сердечной недостаточностью легкой и средней степени в анамнезе рекомендуется тщательное наблюдение, поскольку при терапии НПВП наблюдались задержка жидкости и отек.
Данные исследований и эпидемиологические данные позволяют предположить, что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) связано с повышением риска развития сосудистых тромботических явлений (например инфаркта миокарда или инсульта). Недостаточно данных для исключения такого риска при применении этодолака.
У пациентов с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, ишемической болезнью сердца, периферическим артериальным заболеванием и / или цереброваскулярные заболевания следует проводить терапию этодолак только после тщательного анализа.
Подобный анализ необходим в начале длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).
Желудочно-кишечные нарушения.
Как и при применении других НПВП, потенциально летальные желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут возникнуть в любое время в процессе лечения независимо от наличия предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации выше при повышении дозы НПВС у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненной кровотечением или перфорацией (см. Раздел «Противопоказания»), и у пациентов пожилого возраста. Таким пациентам следует начинать лечение с наименьшей эффективной дозы. Для таких пациентов, а также для пациентов, нуждающихся совместного применения низкой дозы ацетилсалициловой кислоты или других лекарственных средств, повышающих желудочно-кишечные риски, следует рассмотреть комбинированную терапию с защитными лекарственными средствами (такими как мизопростол или ингибиторы протонной помпы) (см. Информацию ниже и раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Пациентам с желудочно-кишечным токсичностью в анамнезе, особенно у пациентов пожилого возраста, следует сообщать обо всех необычных абдоминальных симптомах (особенно желудочно-кишечные кровотечения), главным образом на начальных этапах лечения.
Следует проявлять осторожность в отношении пациентов, одновременно принимающих лекарственные средства, повышающие риск язвы или кровотечения, такие как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, такие как варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антитромбоцитарные средства, такие как ацетилсалициловая кислота (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий »).
При возникновении желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, применяющих этодолак, следует отменить лечение.
НПВС следует с осторожностью применять пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти состояния могут обостряться (см. Раздел «Побочные реакции»).
Системная красная волчанка и заболевания соединительной ткани.
У пациентов с системной красной волчанкой и заболеваниями соединительной ткани повышается риск развития асептического менингита (см. Раздел «Побочные реакции»).
Со стороны кожи.
При применении НПВП очень редко наблюдались серьезные кожные реакции, некоторые из них были летальными, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см. Раздел «Побочные реакции»). Самый высокий риск появления таких реакций наблюдалось в начале лечения, при этом в большинстве случаев такие реакции появлялись в течение первого месяца лечения. При первом появлении кожных высыпаний, поражений слизистых оболочек или других признаков гиперчувствительности необходимо прекратить применение этодолака.
Фертильность.
Этодолак может влиять на репродуктивную функцию. Препарат не рекомендуется женщинам, которые хотят забеременеть. Для женщин, которые планируют беременность или проходят обследование по поводу бесплодия, следует рассмотреть возможность отмены этодолака.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует применять при наследственной непереносимости галактозы, дефиците лактазы Лаппа или нарушении мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Применение в период беременности или кормления грудью
Препарат противопоказан для применения в период беременности или кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами
Применение этодолака может вызвать развитие головокружения, сонливости, слабости и расстройств зрения (нарушение зрения). Это следует учитывать пациентам при управлении автотранспортом или другими механизмами. В случае возникновения таких реакций пациентам следует избегать вождения автотранспортом или другими механизмами.
Способ применения Этол Sr и дозы
Взрослые рекомендуется разовая доза этолого SR 600 мг. Препарат применяют 1 раз в сутки по 1 таблетке во время или после приема пищи. Таблетку следует глотать целиком, запивая стаканом воды.
Для уменьшения риска возникновения побочных реакций следует применять минимальную эффективную дозу в течение кратчайшего срока лечения.
При необходимости получения меньших дозах следует применять препарат ЭТОЛ ФОРТ в дозе 400 мг.
Дети
Безопасность и эффективность применения этодолака детям оценивалась, поэтому его применяют в педиатрической практике.
Передозировка
Симптомы.
Симптомы передозировки включают головную боль, тошноту, рвоту, боль в эпигастрии, желудочно-кишечное кровотечение, редко диарею, дезориентацию, возбуждение, кому, сонливость, головокружение, шум в ушах, обмороки, иногда судороги. В случае значительной передозировки возможна острая почечная недостаточность и повреждения печени.
Лечение.
Симптоматическое лечение. В течение 1:00 после приема потенциально токсичного количества препарата необходимо принять активированный уголь. Взрослым в течение 1:00 после приема количества препарата, угрожающего жизни, необходимо промыть желудок. Следует обеспечить достаточный диурез, контролировать функцию почек и печени и наблюдать за пациентами в течение не менее 4:00 после приема потенциально токсичного количества препарата. В случае возникновения частых и длительных судом необходимо введение диазепама. В зависимости от клинического состояния пациента могут быть необходимы другие меры.
Побочные эффекты
Наиболее частыми побочными реакциями были желудочно-кишечные расстройства.
Со стороны крови : тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения, панцитопения, агранулоцитоз, анемия, апластическая анемия, гемолитическая анемия, увеличение времени кровотечения, лимфаденопатия.
Со стороны иммунной системы : при применении НПВП отмечались реакции гиперчувствительности: неспецифические аллергические реакции и анафилаксия; анафилактоидные реакции; реактивность дыхательных путей, включая бронхиальную астму, обострение бронхиальной астмы, бронхоспазм и одышку; смешанные кожные расстройства, включая различные виды высыпаний, зуд, крапивница, пурпура, ангионевротический отек, реже — эксфолиативный и буллезный дерматоз (включая эпидермальный некролиз и полиморфную эритему).
Со стороны нервной системы : депрессия, головная боль, головокружение, бессонница, спутанность сознания, нарушение сознания, галлюцинации, дезориентация (см. Раздел «Особенности применения»), парестезии, тремор, слабость, нервозность, возбуждение, судороги, кома, сонливость, изменение вкусу, асептический менингит (особенно у пациентов с аутоиммунными заболеваниями, такими как системная красная волчанка, заболевания соединительной ткани) с такими симптомами, как ригидность мышц затылка, головная боль, тошнота, рвота.
Со стороны органов зрения : нарушение зрения, неврит зрительного нерва, нечеткость зрения, фотофобия, конъюнктивит.
Со стороны органов слуха : шум в ушах, вертиго, глухота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: отеки, артериальная гипертензия, аритмия, сердцебиение, сердечная недостаточность, васкулит, приливы крови к лицу.
Данные исследований и эпидемиологические данные позволяют предположить, что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) связано с повышением риска развития сосудистых тромботических явлений (например инфаркта миокарда или инсульта) (см. Раздел «Особенности применения»).
Со стороны пищеварительного тракта : язвенная болезнь, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, иногда с летальным исходом, особенно у пациентов пожилого возраста (см. Раздел «Особенности применения»), тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боль в эпигастрии, боль в животе , язвенный стоматит, запор, метеоризм, рвота кровью, мелена, язвы желудочно-кишечного тракта, нарушения пищеварения, изжога, ректальное кровотечение, обострение колита и болезни Крона (см. раздел «Особенности применения»), гастрит, панкреатит, глоссит, жажда, сухость во рту, анорексия, отрыжка, дуоденит, эзофагит с стриктурами или кардиоспазмом или без таковых.
Со стороны пищеварительной системы : нарушение функции печени (билирубинурия), повышение активности ферментов печени, гепатит, холестатический гепатит, желтуха, холестатическая желтуха, печеночная недостаточность, некроз печени.
Со стороны кожи : буллезные реакции, включая синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, фоточувствительность, повышенное потоотделение, гиперпигментация, алопеция, шелушение кожи, экхимозы.
Со стороны мочевыделительной системы : дизурия, учащение мочеиспускания, нефротоксичность в различных формах, включая интерстициальный нефрит, нефротический синдром, почечная недостаточность, повышение уровня мочевины, повышение уровня креатинина, папиллярный некроз почек, олигурия / полиурия, протеинурия, гематурия, цистит, камни в почках .
Со стороны дыхательной системы : инфильтрация легочной системы с эозинофилией, бронхит, фарингит, ринит, синусит, угнетение дыхания, пневмония, носовое кровотечение.
Общие расстройства : повышенная утомляемость, слабость, астения, озноб, повышение температуры тела, нарушение водно-электролитного баланса, гипернатриемия, гиперкалиемия.
Другие: лейкорея, нерегулярная маточное кровотечение, гипергликемия у пациентов с контролируемым уровнем сахара у пациентов, больных сахарным диабетом, изменение массы тела, инфекции, сепсис, летальные случаи.
Срок годности Этол Sr
2 года.
Условия хранения Этол Sr
Хранить при температуре не выше 25 ° С в оригинальной упаковке.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере. По 1 блистера в картонной упаковке.
По 14 таблеток в блистере. По 1 блистера в картонной упаковке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Нобель ИЛАЧ САНА ВЕ ТИДЖАРЕТ А.Ш.
Местонахождение производителя
Квартал Санкаклар, пр. Эски Акчакоджа, №299, 81100 г. Стамбул, Турция.
Дальнейшая информация
Помните, храните эти и все другие лекарства в недоступном для детей месте,
никогда не передавайте свои лекарства другим и используйте Этол Sr только по назначению
врача.
Всегда консультируйтесь со своим врачом, чтобы убедиться, что информация,
которая отображается на этой странице, может быть применена к вашим личным обстоятельствам.
Внимание: Перевод на русский язык, выполнен редакторской командой Tabletki.info.
Авторское право:
- Нобель ИЛАЧ САНА ВЕ ТИДЖАРЕТ А.Ш.
- http://www.drlz.com.ua — Государственный реестр ЛС Украины
| Тип данных | Сведения из реестра |
| Торговое наименование: | Этол Sr |
| Производитель: | Нобель ИЛАЧ САНА ВЕ ТИДЖАРЕТ А.Ш. |
| Форма выпуска: | таблетки пролонгированного действия по 600 мг, по 10 таблеток в блистере, по 1 блистера в картонной упаковке; по 14 таблеток в блистере, по 1 блистера в картонной упаковке |
| Регистрационное удостоверение: | UA/15574/01/01 |
| Дата начала: | 16.11.2021 |
| Дата окончания: |
неограниченный |
| МНН: | Etodolac |
| Условия отпуска: | по рецепту |
| Состав: | 1 таблетка содержит этодолака микронизированного 600 мг |
| Фармакологическая группа: | Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные уксусной кислоты и родственные соединения. |
| Код АТХ: | M01AB08 |
| Заявитель: | Нобель ИЛАЧ САНА ВЕ ТИДЖАРЕТ А.Ш. |
| Страна заявителя: | Турция |
| Адрес заявителя: | Квартал Сарай, ул. Др. Аднан Бююкдениз № 14, р-н Юмрание., Г. Стамбул, Турция |
| Тип ЛС: | Обычный |
| ЛС биологического происхождения: | Нет |
| ЛС растительного происхождения: | Нет |
| Гомеопатическое ЛС: | Нет |
| Тип МНН: | Моно |
| Досрочное прекращение | Нет |
| Код ATХ | Название группы |
| M | Средства, влияющие на опорно-двигательный аппарат |
| M01 | Противовоспалительные средства |
| M01A | Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства |
| M01AB | Производные уксусной кислоты и родственные соединения |
| M01AB08 |
Этодолак
|
ЭТОЛ ФОРТ (ETOL FORT)
ETODOLACUM M01A B08
Nobel
СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
табл. п/о 400 мг, № 4, № 14, № 28 Этодолак 400 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая 102, натрия кроскармеллоза, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, повидон К30.
№ UA/3962/01/01 от 01.12.2005 до 01.12.2010
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
этодолак — НПВП, производное индолуксусной кислоты, которая отличается от других НПВП наличием ядра тетрагидропираноиндола. Этодолак обладает противовоспалительными, анальгезирующими и жаропонижающими свойствами. Препарат снижает синтез простагландинов из арахидоновой кислоты, ингибируя фермент ЦОГ, благодаря чему снижается чувствительность рецепторов к медиаторам боли (гистамину, брадикинину), уменьшается экссудация, миграция лейкоцитов, а также чувствительность гипоталамических центров терморегуляции к действию эндогенных пирогенов (интерлейкину-1 и др.). Этодолак обладает умеренной селективностью относительно ЦОГ-2, поэтому действует преимущественно в очаге воспаления.
При применении внутрь этодолак быстро абсорбируется в ЖКТ. Сmax в плазме крови достигается через 60 мин и составляет 18 мкг/мл. Связывание с белками плазмы крови — 95%, свободная фракция составляет 1,2–4,7%.
T1/2 из плазмы крови — около 7 ч. Этодолак метаболизируется в печени и выделяется преимущественно почками (до 60% в виде метаболитов).
ПОКАЗАНИЯ:
ревматические заболевания, такие как ревматизм, ревматоидный артрит, подагра и псориатический артрит, анкилозирующий спондилит.
Остеоартроз и остеоартрит, миозит, тендинит, сопровождающиеся болью и ограничением движений.
Болевой синдром любой этиологии (головная, зубная, послеоперационная, посттравматическая боль, альгодисменорея).
ПРИМЕНЕНИЕ:
у взрослых и детей в возрасте старше 15 лет рекомендованная суточная доза препарата Этол Форт составляет 400–1200 мг. Максимальная суточная доза — 1200 мг. Препарат назначают 2 раза в сутки по 1 таблетке утром и вечером после еды. В случае необходимости доза может быть повышена до 3 таблеток в сутки.
У пациентов с массой тела При ревматических заболеваниях курс лечения зависит от эффективности терапии и характера заболевания. При условии продолжительного курса терапии дозу необходимо корректировать через каждые 2–3 нед применения препарата.
При лечении болевых состояний вследствие острых воспалительных процессов (таких как зубная боль, миозит, тендинит), а также послеоперационных болевых синдромов курс лечения составляет 5 дней. При головной и менструальной боли Этол Форт назначают по 1–2 таблетки в сутки при необходимости, но не более 3 дней.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
Этол Форт противопоказан пациентам с повышенной чувствительностью к компонентам препарата; пациентам с пептической язвой желудка и двенадцатиперстной кишки в период обострения; при цитопениях; в период беременности и кормления грудью.
Препарат не назначают детям в возрасте
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
со стороны ЖКТ: как и при применении других НПВП, существует риск побочного действия со стороны ЖКТ: боль в эпигастральной области, вздутие живота, эрозия.
Со стороны почек: нарушение водно-электролитного обмена, гипернатриемия, повышение креатинина в сыворотке крови.
Со стороны печени: повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны нервной системы: утомляемость.
Аллергические реакции: кожные высыпания, зуд, в отдельных случаях у пациентов с гиперчувствительностью — отек Квинке, синдром Лайелла, аллергический интерстициальный нефрит.
При продолжительном применении в высоких дозах возможно возникновение апластической анемии и агранулоцитоза.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
при приеме препарата возможно возникновение побочного действия со стороны ЖКТ, особенно у пациентов с заболеваниями пищеварительной системы в анамнезе, поэтому необходимо обязательно предупредить о возможных осложнениях со стороны системы пищеварения.
При назначении продолжительного курса лечения этодолаком следует обеспечить регулярный контроль клинических исследований крови и мочи (не реже 1 раза в месяц), печеночных ферментов и проведение анализа кала на скрытую кровь (не реже 1 раза в 3 мес).
У пациентов с сердечной недостаточностью, хронической печеночной или почечной недостаточностью, циррозом печени, а также у пациентов пожилого возраста необходимо контролировать функцию почек и печени (не реже 1 раза в месяц).
Вследствие возможности возникновения перекрестной реакции не следует применять препарат у пациентов, в анамнезе которых при лечении другими НПВП были указания на возникновение аллергических реакций.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
Этол Форт, как и другие НПВП, усиливает действие непрямых антикоагулянтов и гепарина, который повышает риск кровотечения. Этодолак повышает токсичность аминогликозидных антибиотиков, дигоксина. Усиливает действие пероральных гипогликемизирующих средств, фенитоина, повышает действие метотрексата.
Этол Форт снижает эффективность антигипертензивных препаратов.
Следует избегать одновременного назначения этодолака и диуретиков вследствие уменьшения выраженности диуретического эффекта и повышения риска поражения почек.
При одновременном применении этодолака с препаратами лития уровень последнего в сыворотке крови может повышаться.
При применении этодолака вместе с другими НПВП значительно повышается риск образования язв и кровотечений в ЖКТ.
ПЕРЕДОЗИРОВКА:
при передозировке препарата возможно увеличение выраженности побочных эффектов: тошнота, рвота, боль в эпигастральной области, язвы, кровотечения в ЖКТ, гипернатриемия, гиперкалиемия, гиперкреатининемия, отеки, повышение АД, аллергический интерстициальный нефрит, желтуха, гепатит, бронхоспазм.
Лечение: следует прекратить прием препарата. Рекомендованы промывание желудка, очистительная клизма или назначение слабительных средств, активированного угля, проведение дезинтоксикационной терапии. Следует обеспечить мониторинг деятельности дыхательной и сердечно-сосудистой систем, контроль гемостаза.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.
Важно! Изображение упаковок товаров приведено в иллюстративных целях и не всегда соответствует внешнему виду упаковок имеющихся в наличии товаров разных производителей и дозировок.
Уточняйте интересующую Вас информацию, в том числе о наличии, производителе и цене товара по телефонам интернет-аптеки.
Данная страница содержит информацию, которая не является основанием для самолечения.
Обязательно получите консультацию специалиста и внимательно ознакомьтесь с инструкцией, находящейся в упаковке с препаратом, перед его применением!
Состав
діюча речовина: etodolac;
1 таблетка містить етодолаку мікронізованого 600 мг;
допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, натрію гідрофосфат дигідрат, етилцелюлоза, тальк, магнію стеарат;
покриття Opadry White YS-1-7003: титану діоксид (E 171), гіпромелоза ЗсР, гіпромелоза 6сР, макрогол 400, полісорбат 80.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.
Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти і споріднені сполуки. Код АТХ М01А В08.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Етодолак – нестероїдний протизапальний засіб, похідна індолоцтової кислоти, що відрізняється від інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) наявністю ядра тетрагідропіраноїндолу. Етодолак має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості. Препарат знижує синтез простагландинів (ПГ) з арахідонової кислоти, інгібуючи фермент циклооксигеназу (ЦОГ), завдяки чому зменшується чутливість рецепторів до медіаторів болю (гістаміну, брадикініну), зменшується ексудація, міграція лейкоцитів, а також чутливість гіпоталамічних центрів терморегуляції до дії ендогенних пірогенів (інтерлейкіну-1). Етодолак має помірну селективність щодо ЦОГ-2, тому діє переважно у вогнищі запалення.
Фармакокінетика.
При застосуванні внутрішньо етодолак швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 18 мкг/мл. Зв’язування з білками плазми крові становить 95 %, вільна фракція – 1,2-4,7 %.
Період напіввиведення з плазми крові – приблизно 7 годин. Етодолак метаболізується у печінці і виводиться переважно нирками (до 60 % у вигляді метаболітів). Об’єм розподілу – 0,4 л/кг, плазмовий кліренс – 41 мл/год/кг. Біодоступність етодолаку становить не менше 80 %. Прийом їжі та антацидів не впливає на біодоступність.
Показания
Для невідкладного або тривалого лікування остеоартритів, ревматоїдних артритів.
Противопоказания
Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату; наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (наприклад нападів бронхіальної астми, кропив’янки, риніту, ангіоневротичного набряку) внаслідок прийому ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену або інших НПЗЗ; активна або рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗЗ, в анамнезі; тяжка печінкова, ниркова, серцева недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Оскільки етодолак зв’язується з білками крові, може бути необхідною зміна дози інших лікарських засобів, що також добре зв’язуються з білками крові.
Інші аналгетики, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. Уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), оскільки підвищується ризик виникнення побічних ефектів (див. розділ «Особливості застосування»).
Антигіпертензивні лікарські засоби. Знижує гіпотензивну дію.
Діуретики. Знижується діуретична дія. Діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗЗ.
Серцеві глікозиди. НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів у крові.
Літій. Знижується виведення літію.
Метотрексат. Знижується виведення метотрексату
Циклоспорин. Може підвищуватися нефротоксичність, пов’язана з циклоспорином.
Антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Може подовжуватися протромбіновий час при застосуванні етодолаку з іншими НПЗЗ, тому при застосуванні з варфарином підвищується ризик кровотечі.
Антитромботичні лікарські засоби та інгібітори селективного захоплення серотоніну. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
Зидовудин. Підвищується ризик гематотоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ із зидовудином. Існують докази підвищеного ризику гемартрозу і гематоми у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які одночасно приймають зидовудин та ібупрофен.
Такролімус. При одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності.
Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати дію міфепристону.
Кортикостероїди. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки чи кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Хінолонові антибіотики. Дослідження на тваринах показують, що НПЗЗ підвищують ризик судом, пов’язаних із прийомом хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗЗ і хінолонові антибіотики, підвищується ризик розвитку судом.
Фенілбутазон. Не рекомендоване одночасне застосування фенілбутазону та етодолаку, оскільки фенілбутазон підвищує (приблизно до 80 %) вільну фракцію етодолаку. Дослідження in vivo не проводилися.
Антациди. При одночасному застосуванні антацидів відсутній вплив на загальне всмоктування етодолаку. Антациди можуть знижувати пікову концентрацію етодолаку на 15-20 %, проте визначального впливу на пікову концентрацію вони не чинять.
Особливості щодо застосування
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).
Слід уникати одночасного застосування етодолаку з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Лабораторні показники.
При застосуванні етодолаку можливий помилковий позитивний результат аналізу на білірубін внаслідок наявності фенольних метаболітів етодолаку в сечі.
Дихальні розлади.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні етодолаку пацієнтам з бронхіальною астмою, у тому числі в анамнезі, оскільки НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у таких пацієнтів.
Серцево-судинна, ниркова і печінкова недостатність.
У пацієнтів при застосуванні НПЗЗ може відзначатися дозозалежне зниження утворення простагландинів, що сприяє розвитку декомпенсації функції нирок. Високий ризик розвитку цих реакцій мають пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та інгібітори АПФ, пацієнти літнього віку. Необхідно знизити дозу препарату і контролювати функцію нирок у цих пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Етодолак необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із затримкою рідини, артеріальною гіпертензією чи серцевою недостатністю
При тривалому застосуванні етодолаку необхідно регулярно контролювати функцію печінки, нирок, периферичної крові.
Тромбоцити.
Хоча НПЗЗ не мають прямого впливу на тромбоцити, так як аспірин, всі ці лікарські засоби можуть пригнічувати біосинтез простагландинів, що може впливати на функцію тромбоцитів. Необхідно спостерігати за пацієнтами, у яких можливий негативний вплив на функцію тромбоцитів.
Літній вік.
Загалом відсутня необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку. Проте слід дотримуватися обережності при підборі дози, особливо при підвищенні дози. У пацієнтів літнього віку підвищується частота розвитку побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Серцево-судинні та цереброваскулярні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні етодолаку.
У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію етодолаком лише після ретельного аналізу.
Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
Шлунково-кишкові порушення.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. інформацію нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.
Слід виявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну чи антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують етодолак, слід відмінити лікування.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).
Системний червоний вовчак і захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком і захворюваннями сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку шкіри.
При застосуванні НПЗЗ дуже рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування етодолаку.
Способ применения и дозы
Дорослі: рекомендована разова доза препарату Етол SR становить 600 мг. Препарат застосовують 1 раз на добу по 1 таблетці під час або після прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи склянкою води.
Для зменшення ризику виникнення побічних реакцій слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого терміну лікування.
При необхідності отримання менших доз препарату слід застосовувати препарат ЕТОЛ ФОРТ в дозі 400 мг.
Діти.
Безпека та ефективність застосування етодолаку дітям не оцінювалася, тому його не застосовують у педіатричній практиці.
Побочные реакции
Найчастішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади.
З боку системи крові: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, подовження часу кровотечі, лімфаденопатія.
З боку імунної системи: при застосуванні НПЗЗ відмічалися реакції гіперчутливості: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; анафілактоїдні реакції; реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм та задишку; змішані шкірні розлади, включаючи різні види висипів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
З боку нервової системи: депресія, головний біль, запаморочення, безсоння, сплутаність свідомості, порушення свідомості, галюцинації, дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»), парестезія, тремор, слабкість, нервозність, збудження, судоми, кома, сонливість, зміна смаку, асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність м’язів потилиці, головний біль, нудота, блювання.
З боку органів зору: порушення зору, неврит зорового нерва, затуманення зору, фотофобія, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху: шум у вухах, вертиго, глухота.
З боку серцево-судинної системи: набряки, артеріальна гіпертензія, аритмія, серцебиття, серцева недостатність, васкуліт, припливи крові до обличчя.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація чи шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастрії, біль у животі, виразковий стоматит, запор, метеоризм, блювання кров’ю, мелена, виразки шлунково-кишкового тракту, порушення травлення, печія, ректальна кровотеча, загострення коліту та хвороба Крона (див. розділ «Особливості застосування»), гастрит, панкреатит, глосит, спрага, сухість у роті, анорексія, відрижка, дуоденіт, езофагіт із стриктурами або кардіоспазмом чи без таких.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (білірубінурія), підвищення активності ферментів печінки, гепатит, холестатичний гепатит, жовтяниця, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, некроз печінки.
З боку шкіри: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, підвищене потовиділення, гіперпігментація, алопеція, лущення шкіри, екхімози.
З боку сечовидільної системи: дизурія, почастішання сечовипускання, нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини, підвищення рівня креатиніну, папілярний некроз нирок, олігурія/поліурія, протеїнурія, гематурія, цистит, камені в нирках.
З боку дихальної системи: інфільтрація легеневої системи з еозинофілією, бронхіт, фарингіт, риніт, синусит, пригнічення дихання, пневмонія, носова кровотеча.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, слабкість, астенія, озноб, підвищення температури тіла, порушення водно-електролітного балансу, гіпернатріємія, гіперкаліємія.
Інші: лейкорея, нерегулярна маткова кровотеча, гіперглікемія у пацієнтів з контрольованим рівнем цукру, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, зміна маси тіла, інфекції, сепсис, летальні випадки.
Передозировка
Симптоми.
Симптоми передозування включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкову кровотечу, рідко діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, зомління, іноді судоми. У разі значного передозування можлива гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки.
Лікування.
Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості препарату необхідно прийняти активоване вугілля. Дорослим протягом 1 години після прийому кількості препарату, що загрожує життю, необхідно промити шлунок. Слід забезпечити достатній діурез, контролювати функцію нирок та печінки і спостерігати за пацієнтами щонайменше протягом 4 годин після прийому потенційно токсичної кількості препарату. У разі виникнення частих та тривалих судом необхідне внутрішньовенне введення діазепаму. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути необхідні інші заходи.
Применение в период беременности или кормления грудью
Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Етодолак може впливати на репродуктивну функцію. Препарат не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування етодолаку.
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Застосування етодолаку може спричинити розвиток запаморочення, сонливості, слабкості і розладів зору (порушення зору). Це слід враховувати пацієнтам при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами. У разі виникнення таких реакцій пацієнтам слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.
Условия хранения
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру в картонній упаковці.
По 14 таблеток у блістері. По 1 блістеру в картонній упаковці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Регистрационные данные
Дозировка:
Кому можно
Аллергикам
с осторожностью
Диабетикам
с осторожностью
| Торговое название | Этол |
| Действующие вещества | Этодолак |
| Количество действующего вещества | 600 мг |
| Форма выпуска | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке | 10 таблеток |
| Первичная упаковка | блистер |
| Способ применения | Оральные |
| Взаимодействие с едой | После |
| Температура хранения | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету | Не чувствительный |
| Признак | Импортный |
| Происхождение | Химический |
| Рыночный статус | Брендированный дженерик |
| Производитель | НОБЕЛЬ ФАРМА ИЛЬЧ САНАИ ВЕ ТИДЖАРЕТ |
| Страна производства | Турция |
| Заявитель | Nobel |
| Условия отпуска | По рецепту |
| Код АТС |
M Препараты для лечения заболеваний костно-мышечной системы M01 Противовоспалительные и обезболивающие средства M01A Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства M01AB Производные уксусной кислоты и родственные соединения M01AB08 Этодолак |
Таблетки пролонгированного действия «Этол SR» применяются для неотложного или длительного лечения остеоартритов, ревматоидных артритов.
Состав
Действующее вещество — etodolac (одна таблетка содержит этодолака микронизированного 600 мг).
Вспомогательные вещества: гидроксипропилметилцеллюлоза, лактозы моногидрат, натрия гидрофосфат дигидрат, этилцеллюлоза, тальк, магния стеарат; покрытие Opadry White YS-1-7003: титана диоксид (E 171), гипромеллоза 3сP, гипромеллоза 6сP, макрогол 400, полисорбат 80.
Противопоказания
- повышенная чувствительность к любому компоненту препарата наличие в анамнезе реакций гиперчувствительности (например приступов бронхиальной астмы, крапивницы, ринита, ангионевротического отека) в результате приема ацетилсалициловой кислоты, ибупрофена или других НПВП;
- активная или рецидивная язва/кровотечение в анамнезе (два или более отдельных подтвержденных случая язвы или кровотечения);
- желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предшествующей терапией НПВП в анамнезе;
- тяжелая печеночная, почечная, сердечная недостаточность.
Способ применения
Взрослые: рекомендуемая разовая доза препарата «Этол SR» 600 мг. Препарат применяют 1 раз в сутки по одной таблетке во время или после приема пищи. Таблетку следует глотать целиком, запивая стаканом воды.
Для уменьшения риска возникновения побочных реакций следует применять минимальную эффективную дозу в течение кратчайшего срока лечения.
Особенности применения
Беременные
Препарат противопоказан для применения в период беременности и кормления грудью.
Дети
Безопасность и эффективность применения этодолака детям не оценивалась, поэтому его не применяют в педиатрической практике.
Водители
Применение этодолака может вызвать развитие головокружения, сонливости, слабости и расстройств зрения (нарушение зрения). Это следует учитывать пациентам при управлении автотранспортом или другими механизмами. В случае возникновения таких реакций пациентам следует избегать вождения автотранспортом или другими механизмами.
Передозировка
Симптомы
Симптомы передозировки включают головную боль, тошноту, рвоту, боль в эпигастрии, желудочно-кишечное кровотечение, редко диарею, дезориентацию, возбуждение, кому, сонливость, головокружение, шум в ушах, обмороки, иногда судороги. В случае значительной передозировки возможна острая почечная недостаточность и повреждения печени.
Лечение
Симптоматическое лечение. В течение оного часа после приема потенциально токсичного количества препарата необходимо принять активированный уголь. Взрослым в течение одного часа после приема количества препарата, угрожающего жизни, необходимо промыть желудок. Следует обеспечить достаточный диурез, контролировать функцию почек и печени и наблюдать за пациентами в течение не менее 4-х часов после приема потенциально токсичного количества препарата. В случае возникновения частых и длительных судорог необходимо введение диазепама. В зависимости от клинического состояния пациента могут быть необходимы другие меры.
Побочные эффекты
Наиболее частыми побочными реакциями были желудочно-кишечные расстройства.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°С, в недоступном для детей месте.
Срок годности — 2 года.
Описание товара заверено производителем Нобель фарма.
Редакторская группа
Дата создания: 03.12.2021
Дата обновления: 28.11.2023
Автор
Рецензент
Обратите внимание!
Описание препарата Этол SR табл. пролонг. действ. 600мг №10 на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).
Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Этол SR табл. пролонг. действ. 600мг №10?
Цены на Этол SR табл. пролонг. действ. 600мг №10 начинаются от 311.90 грн. за упаковку.
Можно ли давать это лекарство детям?
Нельзя. Детальнее необходимо проконсультироваться с вашим лечащим врачом.
Какие условия хранения у таблеток Этол (Нобель фарма)?
Согласно с инструкцией температура хранения Этол (Нобель фарма) составляет от 5°C до 25°C. Хранить в недоступном для детей месте.
Какие аналоги у таблеток Этол №10?
Какая страна производства у Этол (Нобель фарма)?
Страна производитель у Этол (Нобель фарма) — Турция.
Динамика цен на «Этол SR табл. пролонг. действ. 600мг №10»
Производитель
НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.
Страна происхождения
Турция
Состав
діюча речовина:
etodolac;
1 таблетка містить етодолаку мікронізованого 600 мг;
допоміжні речовини:
гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, натрію гідрофосфат дигідрат, етилцелюлоза, тальк, магнію стеарат;
покриття
Opadry White YS-1-7003: титану діоксид (E 171), гіпромелоза 3сP, гіпромелоза 6сP, макрогол 400, полісорбат 80.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості:
овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.
Действующее вещество
ЭТОДОЛАК
Фармакодинамика
Етодолак — нестероїдний протизапальний засіб, похідна індолоцтової кислоти, що відрізняється від інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) наявністю ядра тетрагідропіраноїндолу. Етодолак має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості.
Препарат знижує синтез простагландинів (ПГ) з арахідонової кислоти, інгібуючи фермент циклооксигеназу (ЦОГ), завдяки чому зменшується чутливість рецепторів до медіаторів болю (гістаміну, брадикініну), зменшується ексудація, міграція лейкоцитів, а також чутливість гіпоталамічних центрів терморегуляції до дії ендогенних пірогенів (інтерлейкіну-1). Етодолак має помірну селективність щодо ЦОГ-2, тому діє переважно у вогнищі запалення.
Фармакокинетика
При застосуванні внутрішньо етодолак швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 18 мкг/мл. Зв’язування з білками плазми крові становить 95 %, вільна фракція — 1,2-4,7 %.
Період напіввиведення з плазми крові — приблизно 7 годин. Етодолак метаболізується у печінці і виводиться переважно нирками (до 60 % у вигляді метаболітів). Об’єм розподілу — 0,4 л/кг, плазмовий кліренс — 41 мл/год/кг. Біодоступність етодолаку становить не менше 80 %. Прийом їжі та антацидів не впливає на біодоступність.
Показания
Для невідкладного або тривалого лікування остеоартритів, ревматоїдних артритів.
Противопоказания
Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату; наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (наприклад нападів бронхіальної астми, кропив’янки, риніту, ангіоневротичного набряку) внаслідок прийому ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену або інших НПЗЗ; активна або рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗЗ, в анамнезі; тяжка печінкова, ниркова, серцева недостатність.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Оскільки етодолак зв’язується з білками крові, може бути необхідною зміна дози інших лікарських засобів, що також добре зв’язуються з білками крові.
Інші аналгетики, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.Уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), оскільки підвищується ризик виникнення побічних ефектів (див. розділ «Особливості застосування»).
Антигіпертензивні лікарські засоби.Знижує гіпотензивну дію.
Діуретики.
Знижується діуретична дія.Діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗЗ.
Серцеві глікозиди
НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів у крові.
Літій.
Знижується виведення літію.
Метотрексат.
Знижується виведення метотрексату
Циклоспорин.
Може підвищуватися нефротоксичність, пов’язана з циклоспорином.
Антикоагулянти.
НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Може подовжуватися протромбіновий час при застосуванні етодолаку з іншими НПЗЗ, тому при застосуванні з варфарином підвищується ризик кровотечі.
Антитромботичні лікарські засоби та інгібітори селективного захоплення серотоніну.Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
Зидовудин.
Підвищується ризик гематотоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ із зидовудином. Існують докази підвищеного ризику гемартрозу і гематоми у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які одночасно приймають зидовудин та ібупрофен.
Такролімус.
При одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності.
Міфепристон.
НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати дію міфепристону.
Кортикостероїди.
Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки чи кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Хінолонові антибіотики.
Дослідження на тваринах показують, що НПЗЗ підвищують ризик судом, пов’язаних із прийомом хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗЗ і хінолонові антибіотики, підвищується ризик розвитку судом.
Фенілбутазон.
Не рекомендоване одночасне застосування фенілбутазону та етодолаку, оскільки фенілбутазон підвищує (приблизно до 80 %) вільну фракцію етодолаку. Дослідження in vivo не проводилися.
Антациди.
При одночасному застосуванні антацидів відсутній вплив на загальне всмоктування етодолаку. Антациди можуть знижувати пікову концентрацію етодолаку на 15-20 %, проте визначального впливу на пікову концентрацію вони не чинять.
Способы применения
Дорослі: рекомендована разова доза препарату Етол SR становить 600 мг. Препарат застосовують 1 раз на добу по 1 таблетці під час або після прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи склянкою води.
Для зменшення ризику виникнення побічних реакцій слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого терміну лікування.
При необхідності отримання менших доз препарату слід застосовувати препарат ЕТОЛ ФОРТ в дозі 400 мг.
Діти.
Безпека та ефективність застосування етодолаку дітям не оцінювалася, тому його не застосовують у педіатричній практиці.
Передозировка
Симптоми.
Симптоми передозування включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкову кровотечу, рідко діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, зомління, іноді судоми. У разі значного передозування можлива гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки.
Лікування.
Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості препарату необхідно прийняти активоване вугілля. Дорослим протягом 1 години після прийому кількості препарату, що загрожує життю, необхідно промити шлунок. Слід забезпечити достатній діурез, контролювати функцію нирок та печінки і спостерігати за пацієнтами щонайменше протягом 4 годин після прийому потенційно токсичної кількості препарату. У разі виникнення частих та тривалих судом необхідне внутрішньовенне введення діазепаму. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути необхідні інші заходи.
Побочные действия
Найчастішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади.
З боку системи крові: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, подовження часу кровотечі, лімфаденопатія.
З боку імунної системи: при застосуванні НПЗЗ відмічалися реакції гіперчутливості: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; анафілактоїдні реакції; реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм та задишку; змішані шкірні розлади, включаючи різні види висипів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативний та бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
З боку нервової системи: депресія, головний біль, запаморочення, безсоння, сплутаність свідомості, порушення свідомості, галюцинації, дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»), парестезія, тремор, слабкість, нервозність, збудження, судоми, кома, сонливість, зміна смаку, асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність м’язів потилиці, головний біль, нудота, блювання.
З боку органів зору: порушення зору, неврит зорового нерва, затуманення зору, фотофобія, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху: шум у вухах, вертиго, глухота.
З боку серцево-судинної системи: набряки, артеріальна гіпертензія, аритмія, серцебиття, серцева недостатність, васкуліт, припливи крові до обличчя.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація чи шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастрії, біль у животі, виразковий стоматит, запор, метеоризм, блювання кров’ю, мелена, виразки шлунково-кишкового тракту, порушення травлення, печія, ректальна кровотеча, загострення коліту та хвороба Крона (див. розділ «Особливості застосування»), гастрит, панкреатит, глосит, спрага, сухість у роті, анорексія, відрижка, дуоденіт, езофагіт із стриктурами або кардіоспазмом чи без таких.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (білірубінурія), підвищення активності ферментів печінки, гепатит, холестатичний гепатит, жовтяниця, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, некроз печінки.
З боку шкіри: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, підвищене потовиділення, гіперпігментація, алопеція, лущення шкіри, екхімози.
З боку сечовидільної системи: дизурія, почастішання сечовипускання, нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини, підвищення рівня креатиніну, папілярний некроз нирок, олігурія/поліурія, протеїнурія, гематурія, цистит, камені в нирках.
З боку дихальної системи: інфільтрація легеневої системи з еозинофілією, бронхіт, фарингіт, риніт, синусит, пригнічення дихання, пневмонія, носова кровотеча.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, слабкість, астенія, озноб, підвищення температури тіла, порушення водно-електролітного балансу, гіпернатріємія, гіперкаліємія.
Інші: лейкорея, нерегулярна маткова кровотеча, гіперглікемія у пацієнтів з контрольованим рівнем цукру, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, зміна маси тіла, інфекції, сепсис, летальні випадки.
Особые условия
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).
Слід уникати одночасного застосування етодолаку з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Лабораторні показники.
При застосуванні етодолаку можливий помилковий позитивний результат аналізу на білірубін внаслідок наявності фенольних метаболітів етодолаку в сечі.
Дихальні розлади.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні етодолаку пацієнтам з бронхіальною астмою, у тому числі в анамнезі, оскільки НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у таких пацієнтів.
Серцево-судинна, ниркова і печінкова недостатність.
У пацієнтів при застосуванні НПЗЗ може відзначатися дозозалежне зниження утворення простагландинів, що сприяє розвитку декомпенсації функції нирок. Високий ризик розвитку цих реакцій мають пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та інгібітори АПФ, пацієнти літнього віку. Необхідно знизити дозу препарату і контролювати функцію нирок у цих пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Етодолак необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із затримкою рідини, артеріальною гіпертензією чи серцевою недостатністю
При тривалому застосуванні етодолаку необхідно регулярно контролювати функцію печінки, нирок, периферичної крові.
Тромбоцити.
Хоча НПЗЗ не мають прямого впливу на тромбоцити, так як аспірин, всі ці лікарські засоби можуть пригнічувати біосинтез простагландинів, що може впливати на функцію тромбоцитів. Необхідно спостерігати за пацієнтами, у яких можливий негативний вплив на функцію тромбоцитів.
Літній вік.
Загалом відсутня необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку. Проте слід дотримуватися обережності при підборі дози, особливо при підвищенні дози. У пацієнтів літнього віку підвищується частота розвитку побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Серцево-судинні та цереброваскулярні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні етодолаку.
У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію етодолаком лише після ретельного аналізу.
Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
Шлунково-кишкові порушення.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. інформацію нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.
Слід виявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну чи антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують етодолак, слід відмінити лікування.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).
Системний червоний вовчак і захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком і захворюваннями сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку шкіри.
При застосуванні НПЗЗ дуже рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування етодолаку.
Фертильність.
Етодолак може впливати на репродуктивну функцію. Препарат не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування етодолаку.
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Застосування етодолаку може спричинити розвиток запаморочення, сонливості, слабкості і розладів зору (порушення зору). Це слід враховувати пацієнтам при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами. У разі виникнення таких реакцій пацієнтам слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.
Особые условия хранения
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ?С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Синоним
ЭТОДОЛАК, ЭЛЬДЕРИН, ЭТОЛ ФОРТ, ЭТОЛ SR
Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.